Рекомендації батькам:

Як підготувати дитину до нестандартних ситуацій?

По-перше, під час прогулянок варто розбирати й оцінюва­ти різні реальні ситуації. По-друге, треба виховувати почуття настороженості в небезпечних ситуаціях і вчити дітей контролювати свої емоції та реакції. По-третє, слід учити дітей керувати своїм ті­лом, розуміти його фізичні можливості, застосовувати набутий досвід у нових ситуаціях.

Корисно привчати дитину прогово­рювати свої дії, щоб вони ставали части­ною її м'язової пам'яті й внутрішнього мовлення. Пояснювати й повторювати дітям, як вони мають поводитися на ву­лиці й у транспорті, потрібно стільки ра­зів і так часто, щоб дошкільники не тіль­ки запам'ятали й усвідомили алгоритм поводження, але й діяли в стандартних ситуаціях упевнено, компетентне та зав­бачливо.

Варто роз’ясняти дітям, що навіть припаркована машина може будь-якої миті рушити з місця; автомобіль може зненацька виїхати з-за рогу з підворіття, з воріт. Діти мають знати, що гратися на автомобільній стоянці, ховатися за при­парковані машини небезпечно для життя. З дитиною необхідно дослідити двір і найближчі вулиці, показати небезпечні місця, пояс­нити, чим вони небезпечні, знайти разом з дитиною найбезпечніше місце для ігор у дворі.

Малюкові варто пояснювати значення дорожніх знаків та сиг­налів світлофора, розповідати, що відбувається вдалині й поблизу ву­лиці, по якій він ходить разом з батьками.

Можна дозволяти дітям самостійно гратися лише на дитячих майданчиках, а кататися на санках — лише з тих гірок, які батьки ба­чили самі й упевнилися, що вони безпечні. Безпечним можна вважа­ти схил, що не виходить на проїжджу частину дороги. Варто чітко вказувати межі ділянки, де діти можуть спокійно кататися на велоси­педах та інших транспортних засобах.

Треба постійно нагадувати, що машина не лише «гарна іграшка» (нехай і завелика для дитини) засіб пересування, перевезення ванта­жів, але й джерело небезпеки.

Грамотне поводження в транспорті, поблизу доріг і на вулиці містить низку вмінь, не пов'язаних безпосередньо зі знаннями про автомобілі й будову доріг. Так, діти мають уміти розрізняти основні кольори, форми, зображення, які використовують при регулюванні руху транспорту та в знаках дорожнього руху, засвоїти поняття «вправо», «вліво» («праворуч», «ліворуч»), «посередині», «між», «по­близу», «вгорі», «внизу», «спиною», «боком», а також інші слова, що позначають напрямок руху й місцезнаходження предмета. Діти мають розуміти і такі сло­ва, як «стій», «швидко», «небезпечно», «обе­режно», «поглянь», «ува­га», «по черзі», «разом» тощо. Крім того, необ­хідно навчити дошкіль­ників запам'ятовувати розташування предме­тів, швидко розпізнава­ти предмети, зосере­джувати увагу як на окремому предметі, так і на кількох предметах (непорушних і таких, що рухаються), бачити бічним зором і т д.

Якщо малюк за блукав на вулиці, це стає проблемою і для нього самого, і для бать­ків. Добре відомо, що кожна дитина губиться хоч раз у житті, але біль­шість батьків не готові до такого повороту подій і сприймають його як трагедію. Для дитини це ситуація, у якій вона змушена виявити всі отримані знання про те, як переходити дорогу, як дійти до свого будинку, згадати своє ім'я, прізвище, адресу й т. п. Навіть якщо батьки неодноразово повторювали все це своєму малюкові, вони не можуть бути впевнені в тім, що в стресовій ситуації він не розгу­биться й діятиме адекватно. Тому про всяк випадок треба подбати, щоб дитина мала картку, на якій зображено схему руху до свого до­му, а також написано прізвище, ім'я, по батькові, домашній та робо­чий телефони батьків, бабусь і дідусів, яких-небудь друзів чи знайо­мих. Дитина має добре знати: якщо вона загубилася й на її плач та лемент батьки не приходять, потрібно зверну­тися до міліціонера або до продавця в магазині.

На інформаційних стен­дах для батьків дітей різного віку варто помістити реко­мендації щодо навчання пра­вил дорожнього руху й пово­дження на вулиці. Це буде ще одним приводом нагадати батькам про важливість цієї теми й необхідність її обгово­рення з дитиною (скажімо, дорогою додому) У питаннях безпеки дітей не має бути легкодумства, розбіжностей у принципових позиція

Звернення дитини до батьків

1. Шановні батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчить мене, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2. У моїх очах світ має інший вигляд, ніж у ваших. Прошу Вас, поясніть мені, що, коли, чому кожен із нас у ньому має робити.

3. Мої ручки ще маленькі – не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4. Мої почуття ще не дозрілі – прошу будьте чутливими до моїх потреб. Не нарікайте на мене цілий день.

5. Щоб розвиватись, мені потрібне Ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте і оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6. Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб на помилках можна було вчитися. Тоді я зможу самостійно приймати рішення у дорослому житті.

7. Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй спроможності виконувати завдання згідно з Вашим очікуванням.

8. Я вчуся у Вас усього: слів, інтонації, голосу, манери рухатись. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до Вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Того навчить мене, будь ласка, кращого.

Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомогати один одному в цьому безмежному світі.

9. Я хочу відчувати Вашу любов, хочу, щоб Ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб Ваша любов не перетворилася на милиці, які заважають мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже, дуже люблю!!! Покажіть мені, що ви любите мене теж.

Кiлькiсть переглядiв: 717